Звіт перед громадою - один з головних обовязків депутата міської ради.

          Першим і головним його обов’язком є мінімум двічі на рік інформувати громаду про роботу ради, її виконкому, її органів (департаментів, управлінь, відділів, комісій тощо). Перелік обов’язків депутата місцевої ради є невеликим. Але переважна більшість депутатів його не знають. Щоправда, є такі, які хоч і знають, але не виконують. Хто з них гірший – судити вам. Звісно, порушують закон обидві категорії несумлінних депутатів.

          Серед основних обов’язків депутата важливе значення мають звітно-інформаційні повноваження:

- не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу ради та її органів, про виконання планів і програм соціально-економічного розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

- періодично, але не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед виборцями шляхом підготовки відповідного звіту та проведення звітної зустрічі.

          Як свідчить практика місцевих рад, свій обов’язок по звітуванню як і що-піврічне інформування громади практично ігнорується. Причин цьому декілька. По-перше, закон не містить чітких критеріїв звітування і інформування. По-друге, виборці не вимагають цього (складається враження, що після виборів людей більше нічого не цікавить). По-третє, процес інформування є взаємним– багаторічна відсутність інформації від депутатів породжує своєрідну «атрофію» інформаційного попиту. Депутати не розуміють явної переваги від виконання цих обов’язків. Адже інформування про роботу ради і її органів – це пристойний спосіб звернутись до виборців. Це спосіб нагадати про себе і свою роботу (звісно, якщо є про що нагадувати). Це спосіб віднайти активну частину громади і встановити громадсько-політичний зв’язок.

Деякі депутати стверджують, що не виконувати обов’язок інформування і звітування важко тільки перших 3 роки, а потім звикаєш і не виконувати стає легко.

         Періодичне звітування створює «базу виконаних робіт» депутата, дозволяє підбити певні підсумки, узагальнити результати, впорядкувати прес-архів (повідомлення в пресі про депутатську роботу), проаналізувати помилки, визначити ступінь ефективності роботи, спланувати наступний період. Отже, нормальний депутат сам зацікавлений у виконанні цього обов’язку. Потрібно лише себе примусити почати, а далі усе піде легко і природно.

          Якщо із звітом усе біль-менш зрозуміло, то з інформуванням є складнощі. Давайте розберемо цей обов’язок.  Інформування складається з кількох складових:

• інформація про роботу ради (це може бути статистична інформація про кількість засідань і ухвалення рішень, а також інформація про питання, що викликали значні обговорення, резонанс, стосувались особливо важливих питань тощо);
• інформація про роботу органів ради (про роботу виконкому, виконавчих органів, постійних та інших комісій ради, інших органів, що утворені радою та її органами, посадовими особами. Тут так само депутатом має бути сповіщено про особливі, важливі та конфліктні випадки в роботі цих органів, їх склад та повноваження);
• інформація про виконання планів і програм соціального і економічного розвитку, місцевого бюджету (статистичні виміри, основні джерела надходжень, бюджетні пріоритети, відзначення успіхів чи причини невдач тощо);
• інформація про виконання рішень ради та доручень виборців (відомості про особливі рішення ради (про ухвалені і виконані рішення ради, рішення, які були оскаржені, переглянуті та/або скасовані), відомості про доручення виборців, що надходили в раду безпосередньо або через депутатів ради та стан їх розгляду і виконання).

         Як бачите, інформування повинно бути доволі об’ємним. Але обсяги інформування обирає сам депутат. При підготовці інформації потрібно дотримуватись вимог стислості та цікавості матеріалу. Жодна людина (навіть сам депутат, який склав інформацію) не захоче читати розлогі і сухі статистичні тексти. Тому, варто відбирати найцікавіші рішення і випадки, використовувати інфографіку, порівняння, привносити в матеріал журналістські прийоми.

         Закон (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад») зобов’язує депутата проводити інформування не рідше одного разу на півріччя. Це критичний строк. Логіка законодавця зводиться до того, що інформування за інший більш тривалий період створює складнощі як для депутата, так і для виборців, оскільки це позначається на обсягах та оперативності.

        На нашу думку доречним є підготовка інформації про роботу ради і її органів раз на 2-3 місяці. Такий підхід дозволяє зберегти враження від ухвалених рішень в раді, пригадати контексти та зацікавлених осіб, можливі корупційні підозри. Це зробить вашу інформацію особистою та цікавою. Такі періоди інформування дозволяють бути оперативним у донесенні інформації до виборців.

        Перелік відомостей при інформуванні є приблизним. Депутат має повну свободу у виборів обсягу і предмету інформування. Правильний підхід - це активна публіцистичну діяльність і робота в соціальних мережах, статті у різних виданнях. Однак, написання статей не виключає можливості інших методів спілкування з громадою – депутатські бюлетені, публічні виступи, листи виборцям. Головна задача для інформаційної роботи депутата – бути цікавим, актуальним та обрати найбільш ефективний спосіб інформування, в тому числі шляхом поєднання різних інструментів.

        Відомі дуже успішні комунікації депутатів із виборцями. Це призводило до того, що велика кількість людей розглядала депутатські бюлетені як основне достовірне джерело інформації про раду, а журналісти використовували ці матеріали для власних статей та досліджень. Описаний вище депутатський обов’язок є надзвичайно корисним у поєднанні із активною депутатською діяльністю, його належне виконання робить діяльність депутата повноцінною, логічною та змістовною.

         Ну і саме головне, виконуючи свої обов’язки депутата, не потрібно потім перед черговими виборами в чомусь переконувати виборців і витрачати шалені кошти на агітацію та обіцянки. Ваш виборець підтримає вас і так.