Міфи про торгівлю людьми, та корисна інформація для глобинських заробітчан

Міф перший: коли ми чуємо про торгівлю людьми, в голові одразу виринає стереотип – проституція. Але це далеко не так. Зараз прямо в «моду» ввійшло трудове рабство – коли змушують виконувати важку, шкідливу роботу, про яку навіть і мови не було, і людина втрачає здоров’я, а подекуди і життя. І, на жаль, чорний ринок донорських органів – це не вигаданий кадр з екшн-фільму, і тут торгівля людьми теж буяє.

Міф другий: я не спілкуюсь з незнайомими, тому мене продати нереально. А люди, з допомогою яких їду за кордон – я їх давно знаю. Отут так важко урівняти логіку та емоції, так? Але статистика – дама невблаганна, і вона свідчить, що це якраз люди, яким жертви довіряли. Ну, тут вміти треба так втиратися в довіру, без сумніву, і якраз статус дружніх відносин розкриває перед вербувальником безліч можливостей.

Міф третій: у мене, взагалі-то, достатньо розуму не потрапити на такі гачки, це люди, які неосвічені, то може й продають. Жертвами одного з видів торгівлі людьми може стати абсолютно кожна людина – атестат за дев’ять класів у неї за плечима, чи професорське звання – для торгівців вигідна лише позиція, на якій вони зароблять.

Міф четвертий: їхати за кордон працювати цілком безпечно – це цивілізовані країни. Хм, ну воно то так, але при умові наявності дійсного закордонного паспорта, відповідної робочої візи, трудової угоди з роботодавцем та дозволу на роботу в країні призначення. Якщо хоч одного документу у вас немає – то з якогось боку це вже не легально, а отже, захистити вас складніше. А інколи і неможливо. Тому уважно читайте умови договору, перевіряйте ліцензію роботодавця, перевіряйте легітимність агенцій-посередників. Ні в якому разі не підписуйте документ, суть якого не зрозуміли!

Міф п’ятий: жертва завжди може повернутися. На жаль - ні. Людина, продана в рабство, залежна від «господаря»: відбирають документи, фізично обмежують, скоюють насильницькі дії, і обов’язковим є психологічний тиск. Жертві погрожують розповсюдити все те, чим її змушували займатися, і цей шантаж в 99% спрацьовує. Інші бояться депортації, намагаються викупити документи (читай «свободу»), і цей ланцюг нескінченний. Обов’язково повідомляйте рідним, де ви знаходитеся, це іноді дійсно може стати гарантією життя.

І ніколи і нікому не давайте свої документи у якості застави, порада, стара як світ, а досі ніхто її не слухає, от дивина?

До речі, в рабство можна потрапити і в своїй країні, не лише за кордоном, тому поради про документи і вичитування договорів варто взагалі взяти собі на озброєння, як звичку чистити зуби зранку!

І останній міф, це той, що жертвам торгівлі не допомагають. Допомагають! Жертви та їх родини можуть розраховувати на анонімну психологічну, юридичну, медичну допомогу.

Куди можна звернутися за наданням консультацій та допомоги?

 - Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації (0532) 63-28-72.
 - Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, ГУНП в Полтавській області, тел., факс (0532) 51-76-40, адреса: вул. Пушкіна, 83,м. Полтава, 36000.
 - Благодійна організація «Світло надії» - регіональний координатор Міжнародної організації з міграції в Україні, м.Полтава, вул. С.Петлюри, 28А. Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., (0532) 60-60-81.
 - Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0-800-505-501 - безкоштовно зі стаціонарних телефонів, 527 - безкоштовно з номерів мобільних операторів України, або скористатися сайтом www.527.org.ua.
 - Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном (044) 238 16 57.