Я Глобине
сьогодні 13 січня
Магазин і форум
Можливо, знову загримлять гармати, І танк зімне пшеницю на лану, І буде плакать і журитись мати, Коли сини ітимуть на війну. І хтось востаннє поцілує милу, І хтось сльозу непрохану змахне, А може, дехто втратить віру й силу, Своє життя рятуючи одне. Але не я… Я квиснути не стану, Хоч як не буде боляче мені, За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе всі вогні. За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді, За рідні наші верби довгополі, За наші дні, прекрасні й молоді. І тут ні сліз, ні відчаю не треба, І тут не треба страху і ниття - Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя. Василь Симоненко

728х90 1

5be57ef51c0ce703014227

ДВІ СОСНИ

08.01.2020 15:08
2467
0

Всі хто проходить мимо адміністративного корпусу Глобинської райлікарні звертає увагу на дві велетенські сосни по обидві сторони алеї, що веде до входу в будинок. Але, думаю, мало хто знає їх історію, яка тісно зв'язана з Устимівським дендропарком, і налічує близько 100 років.

Ця історія сягає в ХІХ століття, коли в 70-х роках в Росії і на Україні була проведена земська реформа, і земства взяли на свої плечі таку ношу, як відкриття шкіл і приютів. Активним поборником відкриття земських навчальних закладів і закладів милосердя (приютів для немічних стариків і дітей-сиріт) був голова кременчуцької земської управи Михайло Миколайович Калачевський. В комісію по освіті і милосердю входили і землевласники з Глобинщини, а саме: Василь Васильович Устимович (Устимівка), Михайло Олександрович Шапошников (Глобине), Варвара Василівна Калачевська (Семимогили), Микола Аполлонович Малама (В.Кринки), Володимир Олександрович Кудашев (Мозоліївка) та ін. Саме з їх участю на території сучасного нашого району і були відкриті земські школи і приюти.
Один з таких приютів для немічних стариків і дітей-сиріт був відкритий у містечку Глобине на кошти земства і поміщика М.О. Шапошникова. В 1907 р. завідувати приютом став відставний ротний фельдшер Григорій Надярний, який багато зробив для благоустрою даного закладу і поліпшення умов життя його утриманців. Григорій Надярний був ініціатором створення паркового ансамблю навколо будинку приюту. Ця робота вимагала значних матеріальних затрат, які взяли на себе церковнослужителі Глобинської Архангело-Михайлівської церкви Іоанн Семенович Ревінський, Гаврило Вікторович Бєлінський, Іоанн Андрійович Чмиховський, Василь Зіновійович Гончаренко, які внесли у фонд милосердя 250 крб. Навколо приюту було висаджено десятки декоративних і фруктових дерев, розмічено алеї і клумби для квітів, на кошти з фонду милосердя була побудована розкішна вхідна арка, Тоді було вирішено біля арки посадити дві сосни. Григорій Надярний і лікар, який обслуговував приют (на жаль, прізвища не вдалося встановити), звернулися до В.В.Устимовича про допомогу, і він подарував два саджанці, які були висаджені при вході в будинок.
На жаль, ні парк, ні арка не збереглися, а майже сторічні сосни ростуть і нині, як пам"ять про милосердя. Вони пережили дві революції і дві війни. В роки окупації міста - були на волосині від загибелі, але були врятовані простими радянськими людьми. То ж хочеться, щоб районна організація товариства охорони природи взяла під захист цей своєрідний пам"ятник природи (до речі, єдиний у своєму роді у м.Глобине), і зберегла його для нащадків.
Бажано огородити і встановити пам"ятний напис:"Сосни звичайні, пірамідальні, висаджені в 1907 році . Подарунок В.В.Устимовича, засновника Устимівського дендропарку.”

М.ПЛИСКА,
заслужений учитель УРСР.
1990 рік.

Відгуки


recaptcha

Інформаційний портал "МОЄ МІСТО", м. Глобине © 2020-2024 р. Всі права захищені.

Поширення, копіювання, тиражування інформації з порталу дозволені лише за згодою адміністрації, за наявності активного посилання на портал "МОЄ МІСТО"

Сайт на 100% зверстано з повторно перероблених пікселів.

 

16+