Суспільство

Фахівці Державної служби статистики України та Українського центру суспільних даних оприлюдними результати масштабного дослідження, присвяченого вивченню причин смертності серед українців.

Сталеву 20-літрову каністру для бензину, яку використовують по сьогоднішній день, винайшов німецький інженер Вінценс Грюнвогель в 30-х роках минулого століття за спеціальним замовленням Адольфа Гітлера. Головною її перевагою стали три ручки. У чому ж особливість винаходу Грюнвогеля і чому цей проект ретельно приховувався військовими?

Компанія «Minimal Movie» за підтримки Українського культурного фонду випустила документальний короткометражний фільм «Enter Through The Balcony» («Вхід через балкон») про феномен українського балкона.

Кожний із нас хоч раз в житті задумувався, звідки і коли започатковано коріння його родоводу, де витоки рідної держави, з якої сивої давнини бере початок український народ?
Знайти відповіді на ці запитання це не так легко в сучасному розмаїтті різних версій і теорій, що нині публікуються в спеціальній історичній літературі та в матеріалах преси.

Хто такі чумаки?
Чумаки - це люди, які займалися торговим та торгово-візницьким промислом з ХV ст. і майже до 70-80-х років ХІХ ст.
Є багато версій походження назви "чумак". Все ж таки, значна частина дослідників схиляється до думки, що назва "чумак" пов"язана з поширеною хворобою чумою, яка в той час була не рідким явищем. Щоб боротися з цією хворобою, чумаки змазували свій домотканий одяг березовим дьогтем. Шерсть волів також змащували за допомогою полотнини, змоченої в дьогті, щоб щоб захистити їх від укусів степових комах. Криті степовим пилом, вони мали вигляд, який найкраще передає російське слово "чумазый". Проїжджаючи російські села, часто чулись вигуки селянських дітей "чумазые едут". Частина дослідників вважає, що це слово тюркського походження. Були і інші назви чумаків - "коломийців", "соляників". Так звали тих чумаків, що возили сіль з Галичини на Полтавщину. На Полтавщині вони мешкали на території Лубенського полку.

Схеми нашого міста в різних кольорових рішеннях. Можуть стати в пригоді для швидкого пояснення місцезнаходження об'єкта на території міста.

Довгий час в історії, літературі, мистецтві дворянство, окрім окремих вчених, прозаїків, поетів, характеризувалося як експлуататори, кровопивці, деспоти і т.д. Практично ми майже нічого не знали про їх просвітительську і громадську діяльність. Лише тепер довідуємося, що значна частина дворянства була тією інтелектуальною силою, яка рухала наше суспільство вперед, що їх старанням і коштами будувалися земські лікарні і школи, прокладалися дороги, споруджувалися мости, упорядковувалися населені пункти.

В дореволюційний період на Полтавщині переважали такі навчальні заклади початкової школи як: церковнопарафіяльні школи, земські школи та земські училища, приватні, громадські школи, "школи грамоти" та ін. З утворенням земств в 60-х роках ХІХ ст. на Полтавщині, в сільській місцевості, почали переважати земські училища.

Сьогодні в умовах зростаючого інтересу до історико-культурного надбання людства в цілому і кожного народу зокрема, осмисленого погляду на минуле і сучасне, мусимо нарешті повернутися обличчям до своєї історії та культури, до своїх витоків. Біда в тому, що загальний рівень культурності нашого народу був і ще й нині залишається надто низьким. А тому й нищили, руйнували унікальні культурні цінності.
Нехтували тим, що любов до Батьківщини просто немислима без любові до того місця, де людина народилася, зросла і мешкає.