Про "завод з переробки відходів" на території Глобинської громади

 Ідея будівництва сміттєпереробного заводу в Глобинській громаді не нова. Ще до початку повномасштабного вторгнення, Олег Лєднік (на той час ще голова Кременчуцької РДА) з заступником директора німецько-українського підприємства «БРАУН ІНДАСТРІАЛ ТЕХНОЛОДЖІ» презентував цей проект.

 «БРАУН ІНДАСТРІАЛ ТЕХНОЛОДЖІ» до війни презентував цей проект не лише нашій громаді. З цією ж презентацією він був в Рівному, на Тернопільщині, в Калуші, та зовсім недавно в Черкасах. Цілком можливо, що перелік не повний. Це те,  що вдалося нагуглити відразу.

Вартість проекту 20-25 млн. євро. Фінансування проєкту пропонується від 51% на 49% до 70% на 30% (що на мою думку дивно, для аналогічних проектів). 

Спробував знайти інформацію про вже реалізовані цією фірмою проєкти у світі. Вдалось знайти інформацію лише про один проєкт у Німеччині – Bad Köstritz (може погано шукав). Так, дійсно, існує там ця біогазова установка. Але Braun Industrial Technology (BIT) там не згадується. Натомість Danpower згадується як власник.

Порився ще... Пошук каже, що ця біогазова ел.станція належала WABIO Bioenergietechnik, збанкрутувала у 2009/2010 і була продана Danpower.

На українській версії офіційного сайту «БРАУН ІНДАСТРІАЛ ТЕХНОЛОДЖІ» зазначено, що вони були співучасниками проєкту від Wabio, однак на англ. чи офіційній німецькій сторінці ця інформація відсутня.

Далі ще цікавіше. В лютому цього року, 62 сесія Глобинської міської ради затверджує текст меморандуму про співробітництво з реалізації проекту будівництва сміттєпереробного заводу на території Глобинської громади не з «БРАУН ІНДАСТРІАЛ ТЕХНОЛОДЖІ», а зі словацьким підприємством Samaris s.r.o. . Представляє проект заступник міського голови О.Кочерга. Згідно з фінансовою звітністю, це підприємство створене у 2022 році зі статутним капіталом 5 тис. євро, займається посередництвом в торгівлі різними товарами, і минулий фінансовий рік закінчило з показником -1448 євро.

В липні цього року, наступний проект меморандуму з цим же підприємством міській раді презентує вже екс-голова Кременчуцької РВА, заступник міського голови Олег Лєднік. Рада скасовує минулий меморандум, і доручає міському голові підписати нову редакцію документа про подальшу співпрацю. Вартість проекту складає вже близько 10 млн. євро. Фінансувати пропонується 70 на 30, де 70 відсотків - кошти донора, і 30 відсотків кошти громади.

Наступне сесійне засідання відвідав представник підприємства-інвестора, який повідомив про можливість зменшення внеску громади до 20 відсотків, та надав відповідь на питання депутатів. 

Припускаю, якщо запросити представника "інвестора" ще раз, можна буде домовитись про 15%...

Вибачте, невже один я в змозі скласти всі перелічені пазли вкупу, й зрозуміти що проект будівництва сміттєпереробного заводу в Глобинській громаді являється як мінімум - авантюрою? Напишіть, що ви думаєте з цього приводу в коментарях.

Також принагідно нагадую громаді, про існування комплексної програми поводження з твердими побутовими відходами у Полтавській області, розробленої Полтавським національним технічним університетом імені Юрія Кондратюка (ПолтНТУ) доволі поважним авторським колективом, і яка пройшла два етапи обговорення на рівні Полтавської ОДА: вперше – на етапі розроблення проекту Програми, вдруге – на стадії завершення розроблення Програми та її узгодження.

 Програма передбачає створення в нашій громаді сортувальної станції (що також не дешеве задоволення) й будівництво переробного центру в місті Горішні Плавні.

Навіщо, й без того перенасиченому промисловими об'єктами Глобине, ще один сміттєпереробний завод і сміття з семи прилеглих громад? Нам мало пилу, смороду й кіптяви?

Проблема зі сміттям в громаді дійсно існує. Тиждень смороду від спаленого на полігоні сміття, й бездіяльність влади всім надоїла. Але, як бачимо,  будівництво сміттєпереробного заводу це авантюра від самого початку...

То що ж робити?

По-перше - докласти максимальних зусиль, щоб продукувати мінімальну кількість відходів.

По-друге, підприємства міста зацікавлені в розв'язанні питання утилізації відходів своєї діяльності не менше ніж громада. Тож замість ілюзорних інвесторів, потрібно активно співпрацювати з бізнесом в пошуку шляхів вирішення питання утилізації сміття.

По-третє, якби банально це не звучало - сортування сміття. Клітки для пластикових пляшок встановлені по місту - правильний шлях. Окремі контейнери для скла, паперу й біологічних решток - правильний шлях. Навіщо це робити, якщо валити все в загальну кучу на полігоні? Якщо в загальну кучу, то сенсу дійсно немає. А що заважає розділити полігон побутових відходів на відповідні сектори? Придбати прес для компактного складування відходів паперу і пластику? Виділити кошти на обладнання сортувальної станції? 

Заробити якісь значні кошти для громади на сортуванні й продажу відсортованого сміття навряд чи вдасться. А зекономити на впорядкуванні звалищ і позбутися "задоволення" тижнями поспіль дихати продуктами згоряння - цілком реально. Але для цього ми всі разом маємо докласти зусиль.

А що ви думаєте з цього приводу?