ПОЛТАВСЬКИЙ ВОЛОНТЕР ПЕРЕДАВ ІНСУЛІН ДО СУМ ГЛОБИНЦЯМИ, КОЛИ ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР НЕ ВІДКРИЛИ
Окупанти не дали зеленого коридору для конвою на Суми, тож автобуси залишилися на ночівлю у Лохвиці. Але якщо водії могли чекати до ранку, то інсулін, що везли — потребує особливих умов зберігання, яким не дуже сприяли погодні умови.
«Препарат потребує температури зберігання від +2 до +10°C. Був високий ризик, що ліки зіпсуються. Проте можливості української волонтерської мережі практично безмежні: протягом буквально години-двох вдалося знайти глобинських волонтерів-екстремалів, які своїм ходом на мікроавтобусі також доставляли „гуманітарку“ в Суми. Набили їхній бусик доверху найнеобхіднішим, зокрема інсуліном — дуже виручили. Так вдалося оперативно доставити всю партію», — розповідає Тарас.
Наступного дня дістатися до гарячої точки автобусам все ж вдалося — зелений коридор до Сум запрацював. Гуманітарку вивантажили на складі в центрі міста, людей вивезли у напрямку до Полтави. День паузи дав можливість підвезти з Полтави до автобусів додатковий гуманітарний вантаж, замовлений безпосередньо сумчанами, зокрема наднеобхідні паливо та хіміотерапію — швидкість та ефективність роботи сьогоднішнього волонтерського руху можна легко порівняти із бізнес-процесами в успішній корпорації.
«Це війна, щодня виникає купа нестандартних ситуацій, в яких необхідно швидко знаходити рішення, як от з інсуліном», — говорить волонтер.
Тарас, так він попросив себе назвати, — волонтер-координатор. Його задачі дуже різні, об’єднані хіба що менеджерськими навичками: координація вивозу людей з гарячих точок, доставка гуманітарних вантажів, постачання матеріалів на воєнні об’єкти, організація робочої сили. Він, як і тисячі інших волонтерів, несе службу в тилу не менш важливу, аніж наші військові на передовій. Просить не розповідати про нього, щоб рідні не хвилювалися. Адже вони не знають, що хлопець їздить в гарячі точки.
Єдність полтавських волонтерів захоплює та додає сил для боротьби — перемога неодмінно буде за нами! Слава Україні! Героям Слава!