Сонячна станція за кредитні мільйони: енергонезалежність чи стратегічна помилка для громади?
Що відомо про проект
Згідно з даними публічної закупівлі, комунальне підприємство реалізує проект будівництва СЕС потужністю 2 МВт загальною вартістю близько 53 млн грн.
Проект фінансується переважно кредитними коштами.
Публічно озвучувалося, що станція дозволить:
- зменшити витрати на електроенергію;
- забезпечити енергетичну автономність;
- у перспективі — створити економічний ефект для громади.
На перший погляд усе виглядає логічно. Але після детального аналізу документів і публічних заяв виникає низка питань.
Питання №1. Чому громада не бачить проектної документації?
Проект реалізується коштом громади та за кредитні ресурси, які доведеться повертати мешканцям через бюджет.
При цьому проектно-кошторисна документація фактично недоступна для громадського аналізу.
У відповідях на інформаційні запити посадовці посилаються на обмеження, пов’язані з авторським правом.
Але тут виникає принципове питання:
чи може громада оцінити ефективність багатомільйонного проекту без доступу до його економічної та технічної основи?
Мова не про «цікавість активістів».
Мова про прозорість використання публічних коштів.
Питання №2. Чому змінилася економічна модель проекту?
На старті проект публічно подавався як модель генерації з можливістю продажу електроенергії та отримання доходу.
Згодом у відповідях на запити почала фігурувати інша модель — net billing.
І це важливий момент.
У чому різниця?
Продаж електроенергії
Це модель, де станція генерує електроенергію для реалізації на ринку або конкретному споживачу.
Тобто:
- є прогнозований дохід;
- можна рахувати окупність;
- кредит теоретично погашається за рахунок прибутку.
Net billing
Це зовсім інша логіка.
Станція насамперед компенсує власне споживання підприємства:
- вдень виробляє електроенергію;
- надлишки віддаються в мережу;
- вночі або взимку підприємство споживає електроенергію з мережі.
Тобто головна мета — не заробіток, а часткове зменшення витрат.
І тут виникає ключове питання:
за якою саме економічною моделлю депутати погоджували кредитне навантаження для громади?
Питання №3. Чи відповідає масштаб станції реальним потребам КП?
За наявною інформацією, запланована генерація СЕС може суттєво перевищувати річне споживання КП.
Якщо це так, виникає проблема надлишкової генерації.
Без систем накопичення енергії:
- вдень утворюється профіцит;
- вночі електроенергію все одно потрібно купувати;
- значна частина виробленої енергії фактично працює неефективно.
А промислові системи накопичення енергії — це окремі дуже значні витрати, про які публічно не говорять.
Питання №4. Чи була альтернатива?
І це, мабуть, головне питання всієї історії.
У воєнний час багато громад обирають інший підхід:
не будують одну велику кредитну станцію, а поступово оснащують сонячною генерацією окремі критичні об’єкти:
- водозабори;
- котельні;
- лікарні;
- адмінбудівлі;
- об’єкти інфраструктури.
Такий підхід:
- не потребує великого кредиту;
- дозволяє запускати систему поступово;
- зменшує ризики;
- не вимагає складної централізованої інфраструктури;
- дає реальний локальний резерв під час блекаутів.
Саме тому виникає питання: чи проводилося публічне порівняння різних моделей енергетичної автономності для громади?
Питання №5. Чи рахувалася повна вартість проекту?
У публічному просторі звучить переважно цифра договору — близько 53 млн грн.
Але будь-який енергетичний проект такого масштабу — це не лише монтаж панелей.
Додатково можуть виникати витрати на:
- приєднання;
- модернізацію мереж;
- системи обліку;
- технічний та авторський нагляд;
- охорону;
- експлуатацію;
- страхування;
- обслуговування;
- заміну обладнання у майбутньому.
Саме тому без публічного техніко-економічного обґрунтування громада не може повноцінно оцінити:
- реальні строки окупності;
- фінансові ризики;
- довгострокову ефективність проекту.
Це не боротьба проти сонячної енергетики
Важливо правильно зрозуміти суть питання.
Проблема не в самій сонячній генерації.
Навпаки — розвиток локальної енергетики сьогодні критично важливий для країни.
Питання в іншому:
- чи є обрана модель економічно виправданою;
- наскільки прозоро ухвалювалися рішення;
- чи мала громада повну інформацію перед тим, як брати багатомільйонний кредит.
Чому це важливо
Тому що подібні проекти можуть стати тенденцією для багатьох громад України.
Під гаслами енергонезалежності можуть ухвалюватися рішення, які:
- створюють значне кредитне навантаження;
- не мають достатньої публічної експертизи;
- виявляються економічно сумнівними вже після реалізації.
Саме тому подібні історії потребують:
- відкритої дискусії;
- професійного аналізу;
- незалежної оцінки;
- максимальної прозорості.
Бо в умовах війни помилки у стратегічних рішеннях коштують громадам особливо дорого.